Словник стилістичних термінів

монолог

(від гр. monos — один і logos — слово, мовлення) функціонально-комунікативий вид мовлення однієї особи, не розрахований на словесну реакцію інших.

Словник стилістичних термінів

Значення в інших словниках

  1. монолог — моноло́г іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. монолог — [монолог] -гу, м. (ў) -оз'і, мн. -гие, -г'іў  Орфоепічний словник української мови
  3. монолог — -у, ч. Довготривала мова дійової особи літературного твору (перев. драматичного), звернена до самої себе, до інших дійових осіб або до глядача. || Виголошення думок наодинці або перед слухачами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. монолог — Одномовка  Словник чужослів Павло Штепа
  5. монолог — МОНОЛО́Г, у, ч. Довготривала мова дійової особи літературного твору (переважно драматичного), звернена до самої себе, до інших дійових осіб або до глядача. Дай хоч дочитаю до кінця монолог, – було, кажу до його [нього] (І.  Словник української мови у 20 томах
  6. монолог — • монолог (грец. μονολόγος, від μόνος — один і λόγος — слово, мова) - висловлювання персонажа літ. твору, не розраховане на відповідь. Порівняно з діалогом...  Українська літературна енциклопедія
  7. монолог — моноло́г (від моно... і ...лог) роздуми персонажа вголос у драматичному творі, кінофільмі чи виставі; розмова з самим собою або з глядачами.  Словник іншомовних слів Мельничука
  8. монолог — Моноло́г, -га, в -зі; -ло́ги, -гів (гр.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. монолог — МОНОЛО́Г, у, ч. Довготривала мова дійової особи літературного твору (переважно драматичного), звернена до самої себе, до інших дійових осіб або до глядача. Дай хоч дочитаю до кінця монолог, — було, кажу до його (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах