вакувати
ВАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., розм.
1. тільки 3 ос. Залишатися необробленим (про землю).
Віками поблизу Рокосова вакували заболочені місця, які по-місцевому звуться мочарами (Колг. Укр., 12, 1954, 25);
// Не бути нічим заповненим; не використовуватися.
2. перен. Марнувати, гаяти час.
Чи ще ж тобі каторга турецька не ввірилася… Щоб ти назад завертався та дні вакував (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)