висотка

ВИСО́ТКА, и, ж. Зменш. до висота́ 3.

З маленької висотки спостережного пункту Микола Шрам ясно бачив, як востаннє хитнулися і застигли кущі (Собко, Шлях.., 1948, 45).

Значення в інших словниках

1. висотка — висо́тка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. висотка — I -и, ж. Зменш. до висота 3). II -и, ж., розм. Висотний будинок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. висотка — ВИСО́ТКА, и, ж. 1. Зменш. до висота́ 3. З маленької висотки спостережного пункту Микола Шрам ясно бачив, як востаннє хитнулися і застигли кущі (В. Собко); На висотку видряпувався туман.  Словник української мови у 20 томах