віла
ВІ́ЛА, и, ж., рідко. Те саме, що руса́лка.
— Я ж недарма віла-чарівниця — вмію гоїть всі юнацькі рани (Л. Укр., І, 1951, 392).
Словник української мови (СУМ-11)ВІ́ЛА, и, ж., рідко. Те саме, що руса́лка.
— Я ж недарма віла-чарівниця — вмію гоїть всі юнацькі рани (Л. Укр., І, 1951, 392).
Словник української мови (СУМ-11)