Значення в інших словниках
-
віла —
ві́ла іменник жіночого роду, істота русалка рідко
Орфографічний словник української мови
-
віла —
ВІЛА – ВІЛЛА Віла. Русалка. Не знайшов юнак з ким побрататись, не знайшов між хлопців побратимів, не знайшов межи дівчат посестри, а надибав вілу білу в горах (Леся Українка). Вілла. Розкішна дача за містом або будинок-особняк.
Літературне слововживання
-
віла —
[в’іла] -лие, д. і м. -л'і (русалка)
Орфоепічний словник української мови
-
віла —
ВІ́ЛА, и, ж., рідко. Те саме, що руса́лка. – Я ж недарма віла-чарівниця – вмію гоїть всі юнацькі рани (Леся Українка); З ликами й постатями богів спліталися гнучкі віли й берегині (П.
Словник української мови у 20 томах
-
Віла —
Столиця і гол. порт Вануату, на острові Ефате; 19 тис. мшк.; фінансовий центр.
Універсальний словник-енциклопедія
-
віла —
РУСА́ЛКА (казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгим розпущеним волоссям), БЕРЕГИ́НЯ, НІ́МФА, НАЯ́ДА, МА́ВКА поет., ЛІСНА, ЛІСНИЦЯ розм., ВІ́ЛА поет., УНДИ́НА іст.; СИРЕ́НА (у грецькій міфології — морська німфа).
Словник синонімів української мови
-
віла —
ВІ́ЛА, и, ж., рідко. Те саме, що руса́лка. — Я ж недарма віла-чарівниця — вмію гоїть всі юнацькі рани (Л. Укр., І, 1951, 392).
Словник української мови в 11 томах