віхолити
ВІ́ХОЛИТИ, ить, недок., рідко.
1. Піднімаючи сніг угору, крутити ним.
Різучий вітер крутив і віхолив по дорозі, жбурляв колючим снігом за шию (Збан., Єдина, 1959, 72);
// безос. Мете, крутить снігом.
Надворі віхолить.
2. Розвіватися, майоріти.
Передав старшині вісім тисяч червінців золотом серед поля, де віхолив стяг його величності (Ле, Україна, 1940, 176).
Словник української мови (СУМ-11)