глузливий
ГЛУЗЛИ́ВИЙ, а, е. Який виражає глузування.
Семен мовчав. Глузливий вираз, скрививши йому обличчя, застиг в тверде щось, жорстоке (Коцюб., II, 1955, 378);
Глузливий сміх козацький дзвінким ляпасом хльоснув Яремі в обличчя (Кач., II, 1958, 413).
Словник української мови (СУМ-11)