допізна

ДОПІ́ЗНА, присл. До пізнього часу, до пізньої пори.

Допізна чути було гомін по селі (Свидн., Люборацькі, 1955, 78);

Щовечора й Катря допізна бувало сидить на призьбі (Головко, II, 1957, 233);

Яблука тугі, червонобокі, допізна стоять (Кучер, Дорога.., 1958, 217).

Значення в інших словниках

1. допізна — допі́зна прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. допізна — присл. До пізнього часу, до пізньої пори.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. допізна — Допі́зна, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. допізна — Допізна нар. До поздней поры. Він сидів допізна.  Словник української мови Грінченка