допізна

допі́зна

присл.

До пізнього часу, до пізньої пори.

Значення в інших словниках

1. допізна — допі́зна прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. допізна — Допі́зна, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. допізна — ДОПІ́ЗНА, присл. До пізнього часу, до пізньої пори. Допізна чути було гомін по селі (Свидн., Люборацькі, 1955, 78); Щовечора й Катря допізна бувало сидить на призьбі (Головко, II, 1957, 233); Яблука тугі, червонобокі, допізна стоять (Кучер, Дорога.., 1958, 217).  Словник української мови в 11 томах
4. допізна — Допізна нар. До поздней поры. Він сидів допізна.  Словник української мови Грінченка