дріботун

ДРІБОТУ́Н, а́, ч., розм. Той, що дуже швидко і багато говорить.

Дивиться він на тебе й дріботить тобі (дріботун був старий) (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. дріботун — дріботу́н іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. дріботун — -а, ч., розм. Той, що дуже швидко і багато говорить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дріботун — Дріботун, -на м. Говорунъ, много и быстро говорящій, болтунъ. Дивиться він на тебе й дріботить тобі (дріботун був старий). Сим. 199.  Словник української мови Грінченка