Словник української мови в 11 томах

жужелиця

ЖУ́ЖЕЛИЦЯ¹, і, ж.

1. Залишки після згоряння твердого палива; відходи при виплавці металу.

Стіни барака були зроблені з шалівки і всередині засипані жужелицею (Бойч., Молодість, 1949, 285);

Кучугури жужелиці й зотлілої цегли ховалися в хащах ожини та дикої малини (Донч., II, 1956, 61);

Сірко Старший слухняно виходив, але вибрану жужелицю потихеньку виносив з хати (Сенч., Опов., 1959, 194).

2. діал. Нагар.

Свічка нагоріла; велика жужелиця на гноті задержувала світ (Мирний, І, 1954, 319).

ЖУ́ЖЕЛИЦЯ², і, ж. Хижий жучок, що живиться комахами, молюсками, черв’яками та рослинами.

В пухкому грунті підвищується активність хижих жужелиць, які знищують дротяників (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 18).

∆ Хлі́бна жу́желиця — смоляно-чорний з металевим блиском жук, що пошкоджує посіви хлібних рослин.

Хлібна жужелиця (турун) найбільшої шкоди завдає посівам озимої пшениці, озимого ячменю, жита та ярого ячменю (Колг. Укр., 8, 1961, 23).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. жужелиця — жу́желиця 1 іменник жіночого роду відходи плавки металу жу́желиця 2 іменник жіночого роду, істота комаха  Орфографічний словник української мови
  2. жужелиця — див. попіл; шлак  Словник синонімів Вусика
  3. жужелиця — ЖУЖІЛЬ тех. шлак; (у печі) перегар; пор. ПОПІЛ.  Словник синонімів Караванського
  4. жужелиця — I -і, ж. 1》 Залишки після згоряння твердого палива; відходи при виплавці металу. 2》 діал. Нагар. 3》 Продукт згоряння металу. II -і, ж. Хижий жучок, що живиться комахами, молюсками, черв'яками та рослинами. Хлібна жужелиця — смоляно-чорний з металевим блиском жук, що пошкоджує посіви хлібних рослин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. жужелиця — I. ЖУ́ЖЕЛИЦЯ (залишки після згоряння твердого палива), ЖУ́ЖІЛЬ, ЗГАР. Було із кузень понад яр, На гостру жужелицю-згар, що розкотилась по землі, Спочити вийдуть ковалі (М. Шпак); До жужелю перепалене каміння і трави, гіркі й ароматні (З. Тулуб). II.  Словник синонімів української мови
  6. жужелиця — Жу́желиця, -ці, -цею  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. жужелиця — Жужелиця, -ці ж. Окалина, шлакъ. Це не камінь, а жужелиця. Екатеринодаръ.  Словник української мови Грінченка