кондуїт

КОНДУЇ́Т, у, ч. У дореволюційній Росії — журнал із записами про поведінку учнів у навчальному закладі.

— Русин… Русин… Русин,— муркотів святий Петро.— Чекай хвилину, нехай я лише загляну до твойого [твого] кондуїту (Фр., II, 1950, 127);

Відсутність такої довідки [про говіння] записувалась у кондуїт, і подібний запис у кондуїті розцінювався при вступі до університету як політична неблагонадійність (Смолич, Мир.., 1958, 32).

Значення в інших словниках

1. кондуїт — кондуї́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кондуїт — -у, ч. У дореволюційній Росії – журнал із записами про поведінку учнів у навчальному закладі. || розм. Записник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кондуїт — КОНДУЇ́Т, у, ч., заст. Журнал із записами про поведінку учнів у навчальному закладі або про реєстрацію виконаних робіт. – Русин... Русин... Русин, – муркотів святий Петро. – Чекай хвилину, нехай я лише загляну до твойого [твого] кондуїту (І.  Словник української мови у 20 томах
4. кондуїт — (-у) ч.; шк. Шкільний журнал. ПСУМС, 36.  Словник жарґонної лексики української мови
5. кондуїт — (від франц. conduit – поведінка) штрафний журнал, список, до якого в старих школах заносили провини учнів (кондуїтний список).  Словник іншомовних слів Мельничука
6. кондуїт — рос. кондуит необнародувані зв'язки з банком, трестом при розповсюдженні на біржі "гарячих" випусків їх цінних паперів.  Eкономічна енциклопедія