кукурікання

КУКУРІ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. кукурі́кати 1 і звуки, утворювані цією дією.

Звісно, що великі пани не люблять м’явкання [Опозиції] ще гірше, ніж лев когутячого кукурікання (Фр., II, 1950, 395);

Тишу сплячого села до решти сполохало безладне кукурікання півнів (Коцюб., І, 1955, 247);

Здаля почулося нерішуче кукурікання перших півнів (Речм., Весн. грози, 1961, 59).

Значення в інших словниках

1. кукурікання — кукурі́кання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кукурікання — -я, с. Дія за знач. кукурікати 1) і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кукурікання — КУКУРІ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. кукурі́кати 1 і звуки, утворювані цією дією. Кукурікання дивного когута спудило курей і розбудило попадю (з казки); Тишу сплячого села до решти сполохало безладне кукурікання півнів (М.  Словник української мови у 20 томах
4. кукурікання — Кукурі́кання, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. кукурікання — Кукурікання, -ня с. Пѣніе пѣтуха.  Словник української мови Грінченка