кукурікання

КУКУРІ́КАННЯ, я, с.

Дія за знач. кукурі́кати 1 і звуки, утворювані цією дією.

Кукурікання дивного когута спудило курей і розбудило попадю (з казки);

Тишу сплячого села до решти сполохало безладне кукурікання півнів (М. Коцюбинський);

І кукурікання, і квокання, і кудкудакання, і пищання курчат здавалося криком соняшного світла (Т. Осьмачка);

Здаля почулося нерішуче кукурікання перших півнів (В. Речмедін);

Данило сам вчув півневе кукурікання, правда, уже коли обізвався сусідський, Бугаїв, півень, а Бугаїв півень прокидається останнім (В. Дрозд);

Пролунало кукурікання перших півнів (Ю. Винничук).

Значення в інших словниках

1. кукурікання — кукурі́кання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кукурікання — -я, с. Дія за знач. кукурікати 1) і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кукурікання — Кукурі́кання, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. кукурікання — КУКУРІ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. кукурі́кати 1 і звуки, утворювані цією дією. Звісно, що великі пани не люблять м’явкання [Опозиції] ще гірше, ніж лев когутячого кукурікання (Фр.  Словник української мови в 11 томах
5. кукурікання — Кукурікання, -ня с. Пѣніе пѣтуха.  Словник української мови Грінченка