набіг
НАБІ́Г, у, ч. Раптовий напад, короткочасне вторгнення і спустошення певної території.
Більшість полонених, захоплених під час набігів, скіфи продавали грецьким работорговцям (Іст. стар. світу, 1957, 95);
Отої ночі перед набігом козацьким на село.. майже всеньку ніч і гибіла [Катря] надворі, все прислухаючись (Головко, II, 1957, 369).
Словник української мови (СУМ-11)