надиханий
НАДИ́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надиха́ти.
Кращі музичні твори це ті, що надихані історичною практикою нашого народу в боротьбі за зміцнення радянського ладу, за торжество комунізму (Мист., 2, 1956, 34);
// нади́хано, безос. присудк. сл.
Лився спирт, накурено, надихано в вагоні (Скл., Шлях.., 1937, 13).
Словник української мови (СУМ-11)