Словник української мови в 11 томах

недбалий

НЕДБА́ЛИЙ, а, е.

1. Який ставиться до своїх обов’язків байдуже, без належної старанності, не піклується, не турбується про кого-, що-небудь.

Не минала кара і недбалого лісника (Вовчок, VI, 1956, 301);

Сестра.. вийняла з скрині.. останні гроші, які вона про чорний день ховала від свого недбалого чоловіка, оддала братові (Мирний, І, 1949, 372);

// Який свідчить про байдужість, відсутність старанності, уваги до чого-небудь.

Недбале ставлення;

// у знач. ім. недба́лі, лих, мн. (недба́лий, лого, ч.; недба́ла, лої, ж.). Ті, що без старання ставляться до чого-небудь.

Дяка і шана робітникам щирим! Сором недбалим усім! (Пісні та романси.., II, 1956, 201);

Комунівський голова.. картав недбалих, підтримував кволих, розвеселяв сумних (Ю. Янов., II, 1954, 156).

2. Зроблений, здійснений і т. ін. без старання, неуважно, як-небудь, неохайно.

Книжка видана прекрасно, на дорогому папері, але дивним правописом.. Коректа доволі недбала (Коцюб., III, 1956, 25);

Як він [Онєгін] томливо німував, Як пломенисто промовляв, Які листи писав недбалі! (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 15).

3. Який з неувагою, байдужістю ставиться до кого-небудь; неуважний.

Він був до неї привітний, як до інших, трохи смутний, недбалий… (Вовчок, І, 1955, 236);

// У якому виражається зневага, неповага до кого-небудь.

Пишна, вогкоока, Гордо увійшла [графиня], Натовп обдивилась поглядом недбалим (Бажан, Роки, 1957, 273);

Коли б Тарас не був такий захоплений думками про наступну зустріч дома, то помітив би якийсь недбалий, зверхній тон у голосі цього пасажира (Ткач, Плем’я.., 1961, 144);

// Позбавлений напруженості; невимушений.

Кардаш відчув: усе це — і посмішка, і здивований погляд, і нарочито недбалий рух руки, в якій Тоня тримала рукавичку, все це — неправда (Жур., Звич. турботи, 1960, 35);

Дмитро хоче круто повернути назад, але його вже побачили. Тоді парубок наче недбалою ходою підходить до Марти (Стельмах, II, 1962, 340).

4. Неакуратний, неохайний.

Коли він проводив її додому.., високий, з невиразними рисами обличчя, у полотняному, трохи недбалому одязі, Олена зовсім освоїлася з ним (Вільде, Сестри.., 1958, 10).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. недбалий — недба́лий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. недбалий — Недбайливий, неретельний, сов. халатний, с. ледачий; (одяг) неохайний, неакуратний, сякий-такий; (- ставлення) неуважний, (погляд) зневажливий; (рух) невимушений; п! БЕЗТУРБОТНИЙ; пр.  Словник синонімів Караванського
  3. недбалий — див. недбайливий  Словник синонімів Вусика
  4. недбалий — -а, -е. 1》 Який ставиться до своїх обов'язків байдуже, без належної старанності, не піклується, не турбується про кого-, що-небудь. || Який свідчить про байдужість, відсутність старанності, уваги до чого-небудь. Недбале ставлення. || у знач. ім.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. недбалий — НЕДБА́ЛИЙ, а, е. 1. Який ставиться до своїх обов'язків байдуже, без належної старанності, не піклується, не турбується про кого-, що-небудь.  Словник української мови у 20 томах
  6. недбалий — ЗНЕВА́ЖЛИВИЙ, НЕПОВА́ЖЛИВИЙ рідше, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ рідше, НЕДБА́ЛИЙ, ПРЕЗИ́РЛИВИЙ підсил., ЗГІ́РДЛИВИЙ діал., ЗГІ́РДНИЙ діал., ЗНЕВА́ЖНИЙ рідко, ПРИ́ЗРИЙ рідко. Олександра з презирством, наче зачіпаючи, глянула на чоловіка.  Словник синонімів української мови
  7. недбалий — Недба́лий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. недбалий — Недбалий, -а, -е 1) Нерадивый, небрежный, нерачительный. 2) Беззаботный.  Словник української мови Грінченка