нежурливий
НЕЖУРЛИ́ВИЙ, а, е. Який не сумує, не тужить, не журиться, має веселу вдачу.
Антін не журиться, бо він і на вдачу нежурливий (Н.-Лев., V, 1966, 387).
Словник української мови (СУМ-11)НЕЖУРЛИ́ВИЙ, а, е. Який не сумує, не тужить, не журиться, має веселу вдачу.
Антін не журиться, бо він і на вдачу нежурливий (Н.-Лев., V, 1966, 387).
Словник української мови (СУМ-11)