нестійкий
НЕСТІЙКИ́Й, а́, е́.
1. Який не відзначається стійкістю, тривкістю; неміцний.
Народність формується, як правило, за досить слабких і головне нестійких економічних зв’язків між окремими землями (Нариси з діалектології.., 1955, 12);
// Який швидко втрачає свої властивості, якості; нездатний подіяти на кого-, що-небудь.
З нестійких форм антибіотиків хіміки створюють більш стійкі, які досить довго тримаються в організмі (Наука.., 2, 1958, 34).
2. Який часто змінюється, легко піддається зовнішнім впливам; непостійний, несталий.
У колгоспах західних областей яру пшеницю сіють з давніх-давен. В окремі сприятливі роки вона дає не гірші врожаї, ніж озима. Але врожаї її нестійкі (Хлібороб Укр., 1, 1965, 15).
3. Який легко піддається чужому впливові; нетвердий у своїх поглядах, звичках і т. ін.
Від закопування хліба, агітації та щоденних провокацій вони [куркулі] переходили до нічних пожеж, убивств місцевих робітників, наклепів, підкупів нестійких незаможників (Епік, Тв., 1958, 41);
// у знач. ім. нестійкі́, ки́х, мн. Ті, що легко піддаються чужому впливові.
— Треба ізолювати наших бійців від нестійких, боягузів.. Зрозумійте — днями виступаємо на велику справу (Довж., І, 1958, 146).
Словник української мови (СУМ-11)