одненький

ОДНЕ́НЬКИЙ, а, е, розм. Лише, виключно один.

— Як же таки дівчині та за вдовця [вдівця] йти? .. та ще, мо, діти є.. Хоча б одненьке тільки (Григ., Вибр., 1959, 37);

— Ач, яка хитра, кавуна їй хочеться. А баштан у тебе є? От нехай біля дороги баштан ростиме, ми й попросимо скибочку одненьку (Ю. Янов. І, 1954, 102).

Значення в інших словниках

1. одненький — одне́нький прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. одненький — див. одинокий  Словник синонімів Вусика
3. одненький — -а, -е, розм. Лише, виключно один.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. одненький — ОДНЕ́НЬКИЙ, а, е, розм. Лише один. – Як же таки дівчині та за вдовця [вдівця] йти? .. та ще, мо, діти є .. Хоча б одненьке тільки (Грицько Григоренко); – Ач, яка хитра, кавуна їй хочеться. А баштан у тебе є? От нехай біля дороги баштан ростиме, ми й попросимо скибочку одненьку (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах
5. одненький — Одне́нький, -а, -е ум. отъ один.  Словник української мови Грінченка