ослінець
ОСЛІ́НЕЦЬ, нця, ч. Зменш. до ослі́н.
Хмельницький сів на дубовім ослінці край вікна (Фр., IV, 1950, 175);
В хату Оленка ввійшла, лампу на стіл узяла, скриньку біля столу на ослінці поставила (Тесл., З книги життя, 1949, 139).
Словник української мови (СУМ-11)