ослінчик
ОСЛІ́НЧИК, а, ч. Зменш. до ослі́н.
Чіпка приставив з другого боку стола ослінчика, сів навпроти гостя (Мирний, І, 1949, 375);
Роздумувала Одарка, сидячи на ослінчику біля хати (Тют., Вир, 1964, 126).
Словник української мови (СУМ-11)ОСЛІ́НЧИК, а, ч. Зменш. до ослі́н.
Чіпка приставив з другого боку стола ослінчика, сів навпроти гостя (Мирний, І, 1949, 375);
Роздумувала Одарка, сидячи на ослінчику біля хати (Тют., Вир, 1964, 126).
Словник української мови (СУМ-11)