панщанний

ПАНЩА́ННИЙ, а, е.

1. Стос. до панщини.

Кайдаш постарів і став ще частіше заглядать в корчму, запиваючи давнє панщанне горе (Н.-Лев., II, 1956, 345).

2. Належний поміщикові на основі державного права (про панщанника).

Пан Хоцінський звернув розмову на те, що колись-то було добре: всім панам, і духовенству, і навіть мужикам, як мужики були панщанні (Н.-Лев., І, 1956, 134).

∆ Панща́нний селяни́н — те саме, що панща́нин.

Народ приписувавсь в міщани, бо в Акерманщині панщанних селян не було (Н.-Лев., II, 1956, 220).

Значення в інших словниках

1. панщанний — панща́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. панщанний — -а, -е. 1》 Стос. до панщини. 2》 Належний поміщикові на основі державного права (про панщанника).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. панщанний — ПАНЩА́ННИЙ, а, е. 1. Стос. до панщини. Кайдаш постарів і став ще частіше заглядать в корчму, запиваючи давнє панщанне горе (І. Нечуй-Левицький). 2. Належний поміщикові на основі державного права (про панщанника).  Словник української мови у 20 томах
4. панщанний — Панща́нний і па́нщинний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. панщанний — Панщанний, -а, -е Крѣпостной; барщинный. Мужик панщанний. Левиц. І. Панщанна робота. Барщина. Грин. III. 639.  Словник української мови Грінченка