парокінний
ПАРОКІ́ННИЙ, а, е. Признач. для запрягання або запряжений парою коней.
З-під пахучого темно-зеленого склепіння густої рябини і верб придорожніх викотилася парокінна бричка (Фр., V, 1951, 159);
Назустріч повільно посувався парокінний віз (Дмит., Обпалені.., 1962, 226).
Словник української мови (СУМ-11)