пригарячити

ПРИГАРЯЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, перех. Док. до гарячи́ти 2.

Він здійняв папаху, поклонився на всі чотири боки мовчазним дідам і, пригарячивши коня, повів загін за село (Тют., Вир, 1964, 529).

Значення в інших словниках

1. пригарячити — пригарячи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пригарячити — -чу, -чиш, перех. Док. до гарячити 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пригарячити — ПРИГАРЯЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, кого, що. Док. до гарячи́ти 2. Він здійняв папаху, поклонився на всі чотири боки мовчазним дідам і, пригарячивши коня, повів загін за село (Григорій Тютюнник).  Словник української мови у 20 томах