пристрілювати
ПРИСТРІ́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ПРИСТРІ́ЛИТИ і ПРИСТРЕ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Убивати або добивати пострілом кого-небудь.
Не пройшли [полонянки] й п’яти кілометрів, як почулися постріли: пристрілювали тих, що вибилися з сил (Хижняк, Тамара, 1959, 256);
Буде віддано наказ топити в морі все — ..і полетять з кримських урвищ у Чорне море нікому не потрібні тепер автомобілі, величезні обози разом з кіньми, грізна антантівська артилерія. Козаки в портах пристрілюватимуть своїх коней (Гончар, II, 1959, 438);
Мені здалося, що він виведе мене в степ і пристрілить з свого нагана (Чаб., Катюша, 1960, 84);
— Душі б своєї не пошкодував [Гарасим] за той ліс. — І не пошкодував би, далебі не пошкодував, і гріха б не побоявся пристрелити злодіяку… (Л. Янов., І, 1959, 350);
— Візьмеш рушницю, підеш у гори, ведмедя пристрелиш (Збан., Єдина, 1959, 160).
ПРИСТРІ́ЛЮВАТИ², юю, юєш, недок., ПРИСТРІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех., спец.
1. Пробними пострілами встановлювати правильний приціл вогнепальної зброї.
Затишшя? Укріплюй свої рубежі! Затишшя? Пристрілюй окопи чужі! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 229);
Денис твердо й упевнено виконував свої нові обов’язки, зрештою, добре знайомі для нього: Ще звечора він пристріляв окремі ділянки маєтку і самий будинок (Гончар, III, 1959, 155).
2. Перевіряти точність, придатність вогнепальної зброї, випробовуючи її в стрільбі.
Він.. почав пристрілювати свій револьвер (Ю. Янов., І, 1958, 107);
Придбали ви рушницю. Насамперед її треба пристріляти (Вишня, II, 1956, 203).
Словник української мови (СУМ-11)