пристрілювати

ПРИСТРІ́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ПРИСТРІ́ЛИТИ, ПРИСТРЕ́ЛИТИ, лю, лиш, док., кого.

Убивати або добивати пострілом кого-небудь.

Не пройшли [полонянки] й п'яти кілометрів, як почулися постріли: пристрілювали тих, що вибилися з сил (А. Хижняк);

Мені здалося, що він виведе мене в степ і пристрілить з свого нагана (М. Чабанівський);

– Душі б своєї не пошкодував [Гарасим] за той ліс. – І не пошкодував би, далебі не пошкодував, і гріха б не побоявся пристрелити злодіяку... (Л. Яновська);

– Візьмеш рушницю, підеш у гори, ведмедя пристрелиш (Ю. Збанацький).

ПРИСТРІ́ЛЮВАТИ², юю, юєш, недок., ПРИСТРІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що, спец.

1. Пробними пострілами встановлювати правильний приціл вогнепальної зброї.

Денис твердо й упевнено виконував свої нові обов'язки, зрештою, добре знайомі для нього. Ще звечора він пристріляв окремі ділянки маєтку і самий будинок (О. Гончар).

2. Перевіряти точність, придатність вогнепальної зброї, випробовуючи її в стрільбі.

Він .. почав пристрілювати свій револьвер (Ю. Яновський);

Придбали ви рушницю. Насамперед її треба пристріляти (Остап Вишня).

Значення в інших словниках

1. пристрілювати — пристрі́лювати 1 дієслово недоконаного виду убивати або добивати пострілом пристрі́лювати 2 дієслово недоконаного виду перевіряти точність зброї  Орфографічний словник української мови
2. пристрілювати — див. стріляти  Словник синонімів Вусика
3. пристрілювати — I -юю, -юєш, недок., пристрілити і пристрелити, -лю, -лиш, док., перех. Убивати або добивати пострілом кого-небудь. II -юю, -юєш, недок., пристріляти, -яю, -яєш, док., перех., спец.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пристрілювати — Пристрі́лювати, -трі́люю, -трі́люєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. пристрілювати — ПРИСТРІ́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ПРИСТРІ́ЛИТИ і ПРИСТРЕ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Убивати або добивати пострілом кого-небудь. Не пройшли [полонянки] й п’яти кілометрів, як почулися постріли: пристрілювали тих, що вибилися з сил (Хижняк, Тамара...  Словник української мови в 11 томах