провокувати
ПРОВОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.
1. Навмисне підбурювати кого-небудь на якісь дії, вчинки і т. ін.
Цей мерзотник доти провокував Загайчика, доти щупав його з усіх боків, поки не нащупав слабкого місця (Вільде, Сестри.., 1958, 479);
// Навмисне викликати ту чи іншу подію, створювати конфліктну ситуацію і т. ін.
Не раз за минулі роки імперіалізм провокував гострі міжнародні кризи, які ставили людство на грань термоядерного зіткнення (Ком. Укр., 7, 1969, 13);
Центральна рада зайняла ворожу позицію до Радянської Росії і почала провокувати війну з нею (Вісник АН, 12, 1957, 4).
2. мед. Штучно збуджувати яку-небудь хворобу.
3. с. г. Штучно викликати сходи насіння бур’янів з метою подальшого їх знищення.
Словник української мови (СУМ-11)