промовчаний
ПРОМО́ВЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до промовча́ти;
// промо́вчано, безос. присудк. сл.
В протоколі не промовчано навіть, що секції [розтин] доконали ті самі три лікарі, що за життя лічили його (Фр., II, 1950, 119).
Словник української мови (СУМ-11)