рубчастий

РУБЧА́СТИЙ, а, е. Прикм. до рубе́ць 1.

Через кригу по сніговому полю тягнулися два широких рубчастих сліди (Собко, Стадіон, 1954, 288);

// З нерівною, рельєфною поверхнею.

Он посуд: кухлики, миски, шклянки.. Одні бокасті, другі вузенькі, кругленькі, довгасті, гранясті, рубчасті (Григ., Вибр., 1959, 414);

З-під твердих гумових шин полетіли іскри, чорний димок звився над рубчастими протекторами, заскреготали гальма (Собко, Срібний корабель, 1961, 209);

При відсутності ротаційної мотики корку знищують рубчастими або дерев’яними котками, набивши на них ребруваті планки (Ол. та ефір. культ., 1956, 278);

Штани [у Миколи] з чорного рубчастого вельвету, обхоплені під колінами товстими спортивними панчохами (Галан, І, 1960, 467).

Значення в інших словниках

1. рубчастий — рубча́стий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. рубчастий — [рубчастией] м. (на) -стому/-с'т'ім, мн. -с'т'і  Орфоепічний словник української мови
3. рубчастий — -а, -е. Прикм. до рубець 1). || З нерівною, рельєфною поверхнею.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. рубчастий — РУБЧА́СТИЙ, а, е. Прикм. до рубе́ць 1. Через кригу по сніговому полю тягнулися два широких рубчастих сліди (В. Собко); // З нерівною, рельєфною поверхнею. – Он посуд: кухлики, миски, шклянки ..  Словник української мови у 20 томах
5. рубчастий — Рубчастий, -а, -е Граненый. Частувала кума з рубчастої чарки. Полт.  Словник української мови Грінченка