свищик
СВИ́ЩИК, а, ч., розм. Те саме, що свисто́к.
[Селім (зриває з Бея свищика й голосно свистить):] До мене! (Сам., II, 1958, 212);
Окремою групою керамічних виробів є іграшки — ліплені свищики у вигляді коників, пташок та набір глиняних глечиків (Нар. мист.., 1966, 62);
М’яко віддавалися в широкому степу переклики тривожних голосів і свищиків (Кач., Вибр., 1953, 279).
Словник української мови (СУМ-11)