сороченька
СОРО́ЧЕНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до соро́чка 1, 2.
— До мене так привикло [дитя], що й матері не знало; було жінка стане надівать йому сороченьку, то воно од неї і рученятами, і ноженятами (Стор., І, 1957, 215).
Словник української мови (СУМ-11)