спритно

СПРИ́ТНО. Присл. до спри́тний.

Секлета з Морозихою спритно метнулись у двір (Горд., Чужу ниву.., 1939, 48);

Щоб хлібом заживиться, На панському лану за сніп щороку жав Пшеницю жовту він та жито воскувате, — І мало хто з женців умів так спритно жати (Рильський, Поеми, 1957, 233);

Біля неї три телефони, і вона спритно працює на всіх відразу (Баш, П’єси, 1958, 93);

Ніна спритно різала кружальцями ковбасу, краяла сир (Донч., V, 1957, 298);

Швидко і спритно він вліз у кабіну (Собко, Граніт, 1937, 27).

Значення в інших словниках

1. спритно — спри́тно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. спритно — Присл. до спритний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спритно — СПРИ́ТНО. Присл. до спри́тний. Секлета з Морозихою спритно метнулись у двір (К. Гордієнко); Щоб хлібом заживиться, На панському лану за сніп щороку жав Пшеницю жовту він та жито воскувате, – І мало хто з женців умів так спритно жати (М.  Словник української мови у 20 томах
4. спритно — Спритно нар. Понятливо, смѣтливо, ловко, проворно.  Словник української мови Грінченка