сутній
СУ́ТНІЙ, я, є, рідко. Те саме, що суттє́вий;
// у знач. ім. су́тнє, нього, с. Те, що становить саму суть, зміст чого-небудь.
Можливо, десь живуть пишніше нас, Та не в пишнотах, знаємо ми, сутнє, А в тім, щоб у душі вогонь не гас, А в тім, щоб вміти бачити майбутнє (Забашта, Пісня.., 1961, 47);
Вміння поцілити в сутнє, бачити далеко-далеко — яке це чудове вміння для поета! (Вітч., 11, 1962, 172).
Словник української мови (СУМ-11)