сутній
СУ́ТНІЙ, я, є, рідко.
Те саме, що суттє́вий;
// у знач. ім. су́тнє, нього, с. Те, що становить саму суть, зміст чого-небудь.
Можливо, десь живуть пишніше нас, Та не в пишнотах, знаємо ми, сутнє, А в тім, щоб у душі вогонь не гас, А в тім, щоб вміти бачити майбутнє (Л. Забашта);
Вміння поцілити в сутнє, бачити далеко-далеко – яке це чудове вміння для поета! (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)