товаришувати
ТОВАРИШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з ким і без додатка. Бути товаришем, товаришами (у 1, 2 знач.), перебувати в дружніх, приятельських стосунках з ким-небудь.
— Ти знаєш: ми з ним колись товаришували, як ще вдвох вівці пасли (Мирний, І, 1949, 271);
[Ганна:] Я й кажу..: чи не забігти мені до Зіньки та одвідати? Колись, кажу, товаришували (Кроп., II, 1958, 35);
Учительки хвалили її, товаришки також, а найбільше товаришувала з ученицею Галею (Ков., Світ.., 1960, 64);
Ротний розпитував фельдфебеля, з ким товаришує Лаврін і які розмови провадить із солдатами (Донч., III, 1956, 118);
// кому. Бути спільником в діях, супутником у подорожах.
Макарій двічі приїздив до Росії за царювання Олексія Михайловича. Перше подорожування патріарха описав його син Павло, який товаришував батькові в його подорожі (Наука.., 6, 1970, 45);
*Образно. Привиди мільйонів замордованих фашистами товаришували нам у тяжкій дорозі (Загреб., Європа. Захід, 1961, 70).
Словник української мови (СУМ-11)