турботно

ТУРБО́ТНО. Присл. до турбо́тний.

— Не радісно, а турботно забилось у мене серце, скоро побачив я дим з коминів у селі рідному… Що там? Як там? (Коцюб., І, 1955, 143);

Його [підсудного] очі турботно перебігали від суддів до присяжних (Гр., II, 1963, 307);

// Заклопотано.

Він турботно почухав голову й поправив на собі черес (Кобр., Вибр., 1954, 61);

// у знач. присудк. сл. Про стан неспокою, тривоги.

Раптом стало мені чогось турботно (Вас., II, 1959, 306).

Значення в інших словниках

1. турботно — турбо́тно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. турботно — ТУРБО́ТНО. Присл. до турбо́тний. – Не радісно, а турботно забилось у мене серце, скоро побачив я дим з коминів у селі рідному... Що там? Як там? (М. Коцюбинський); Його [підсудного] очі турботно перебігали від суддів до присяжних (Б.  Словник української мови у 20 томах
3. турботно — Присл. до турботний. || Заклопотано. || у знач. присудк. сл. Про стан неспокою, тривоги.  Великий тлумачний словник сучасної мови