урівноваження
УРІВНОВА́ЖЕННЯ (ВРІВНОВА́ЖЕННЯ), я, с. Дія за знач. урівнова́жити.
— Таким чином, — говорив І. П. Павлов, — великі півкулі є органом.., який спеціалізований на те, щоб постійно здійснювати дедалі більш досконале врівноваження організму з зовнішнім середовищем (Шк. гігієна, 1954, 5).
Словник української мови (СУМ-11)