урівноваження
УРІВНОВА́ЖЕННЯ (ВРІВНОВА́ЖЕННЯ), я, с.
Дія за знач. урівнова́жити.
– Таким чином, – говорив І. П. Павлов, – великі півкулі є органом.., який спеціалізований на те, щоб постійно здійснювати дедалі більш досконале врівноваження організму з зовнішнім середовищем (з навч. літ.);
Стилістично-евфонічне опрацювання нехудожнього тексту пов'язане з урівноваженням голосних і приголосних звуків у висловленні (з наук. літ.);
Прокуратура повинна діяти тільки від імені законодавчої влади, що .. сприятиме урівноваженню балансу розподілу влад на законодавчу, виконавчу та судову (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)