ху-ху

ХУ-ХУ́, виг. Підсил. до ху.

— Ху-ху!..— сказав Семен, здіймаючи шапку та втираючи впрілого лоба. Його гірше змордували «дурні думки», ніж орання (Коцюб., І, 1955, 111);

— Ху-ху! — оддувається той. Худий сам, блідий…— Вигружали залізо сьогодні,— почав до того без сорочки.— Ще й тобі буде на завтра. Здорове пруття… (Тесл., З книги життя, 1949, 148).

Значення в інших словниках

1. ху-ху — ху-ху́ вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. ху-ху — ХУ-ХУ́, виг. Підсил. до ху. – Ху-ху!.. – сказав Семен, здіймаючи шапку та втираючи впрілого лоба. Його гірше змордували “дурні думки”, ніж орання (М. Коцюбинський); – Ху-ху! – оддувається той. Худий сам, блідий...  Словник української мови у 20 томах