чвирк
ЧВИРК, виг., розм. Уживається як присудок за знач. чви́ркати і чви́ркнути.
На грядках часом іще позалишались баклажани, великі, червоні, аж горять. Станеш на нього чоботом, а він тільки — чвирк! (Мик., Повісті.., 1956, 23).
Словник української мови (СУМ-11)