чуднуватий
ЧУДНУВА́ТИЙ, а, е. Який своєю поведінкою, вчинками викликає здивування, трохи чудний (у 1, 2 знач.).
Пізніше, краще познайомившись з командиром полку, Андрій побачив, що це якась особлива, навіть чуднувата людина (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 96);
— І такий він і з обличчя був… чуднуватий якийсь (Хотк., І, 1966, 85).
Словник української мови (СУМ-11)