чухмарити

ЧУХМА́РИТИ, рю, риш, недок., перех., розм. Те саме, що чу́хати.

За вікном біліло, а дядько Баран люто чухмарив потилицю.— І скажи ж ти, бісової тіні, яка зима була кручена, така й весна верчена (Збан., Сеспель, 1961, 365);

Калитка, заточуючись, вийшов на середину двору, гикнув і почав чухмарити волосаті груди, як ведмідь лапою.— Уб’ю! — знову гикнув (Панч, На калин. мості, 1965, 25).

Значення в інших словниках

1. чухмарити — див. чухати  Словник синонімів Вусика
2. чухмарити — ЧУХМА́РИТИ, рю, риш, наказ. сп. а́р, недок., що, розм. Те саме, що чу́хати. За вікном біліло, а дядько Баран люто чухмарив потилицю. – І скажи ж ти, бісової тіні, яка зима була кручена, така й весна верчена (Ю.  Словник української мови у 20 томах
3. чухмарити — чухма́рити дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
4. чухмарити — -рю, -риш, недок., перех., розм. Те саме, що чухати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. чухмарити — ЧУ́ХАТИ (терти шкіру, щоб не свербіла), СКРЕБТИ́ (ШКРЕБТИ́), ЧУХМА́РИТИ розм., СКРОМА́ДИТИ розм., ШКРЯ́БАТИ розм., ЧЕРСА́ТИ діал.; ДРЯ́ПАТИ (роздираючи). — Док.  Словник синонімів української мови
6. чухмарити — Чухмарити, -рю, -риш гл. = чухати.  Словник української мови Грінченка