імператив
ІМПЕРАТИ́В, у, ч.
1. книжн. Беззастережна, категорична вимога; веління, наказ.
Зауваження рецензента аж ніяк не можуть бути імперативом для автора (Смолич, Перша книга, 1951, 62).
2. грам. Те саме, що Наказо́вий спо́сіб ( див. наказо́вий).
Словник української мови (СУМ-11)