інтелігент

ІНТЕЛІГЕ́НТ, а, ч. Той, хто належить до інтелігенції (у 1 знач.).

Робота інтелігента серед темної народної маси.. — от що служить темою більших Франкових повістей (Коцюб., III, 1956, 39);

— До наших інтелігентів понаїжджало багато молоді: студентів, гімназистів, панянок (Вас., І, 1959, 85);

Наш радянський сільський учитель — категорія сільського інтелігента найбільш поширена (Еллан, II, 1958, 110).

Значення в інших словниках

1. інтелігент — [інтеил'ігент] -нта, м. (на) -нтов'і/ -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў  Орфоепічний словник української мови
2. інтелігент — інтеліге́нт іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. інтелігент — -а, ч. Той, хто належить до інтелігенції (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови