деревище

ТРУНА́, ДОМОВИ́НА, ГРІБ (ГРОБ), ТРУ́МНА діал., ДЕРЕВИ́ЩЕ діал. Вдову давно вже поховали В чужій позиченій труні Чужії люде (Т. Шевченко); Я там бачу мертвих, Вони лежать у тісних домовинах (Леся Українка); Брат, який працював трактористом, зробив сундук і покрив його чорним лаком, так що він став схожим на гроб (Григорій Тютюнник); Вози за возами тяглися вулицею довжезним рядом, навалені трумнами, наборзі позбиваними з неструганих дощок (І. Франко); Сидів на ослоні згорблений майстер.. і збивав деревище (М. Черемшина).

Значення в інших словниках

1. деревище — дереви́ще іменник середнього роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. деревище — -а, с., діал. Домовина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. деревище — див. держак  Словник синонімів Вусика
4. деревище — ДЕРЕВИ́ЩЕ, а, с., діал. Домовина. Сидів на ослоні згорблений майстер.. і збивав деревище (Черемш., Тв., 1960, 66); Коли клали Одотиного Степана з тесаної яворової лави в деревище, Гафія тримала мерця за голову (Чендей, Вітер.., 1958, 10).  Словник української мови в 11 томах
5. деревище — Деревище, -ща с. = дубовина. Вх. Зн. 14.  Словник української мови Грінченка