корогва

КОРОГВА́ (КОРОГО́В) (прикріплене до довгого держала полотнище чи бляха із зображенням святих, що несуть під час хресного ходу), КОРУГВА́ (КОРУГО́В) діал., ХОРУГВА́ (ХОРУГО́В) заст., ХОРО́ГВА́ заст. Прийшли попи з корогвами, Задзвонили дзвони. Поховали громадою, Як слід, по закону (Т. Шевченко); Марія, як поводарка, несла в руках, мов корогов, розкидясту гілку чорнокленини (Панас Мирний); Тільки що винесли маму на кладовище, з коругвами, з попами, по-християнськи (М. Коцюбинський); За панотцем рушила півча, а за нею значкові понесли хоругви й стяги, за якими вже посунули всі козаки (М. Старицький); Хорогви носили цариною — на врожай (Ю. Яновський).

ПРА́ПОР (полотнище, яке є емблемою країни, військової частини, організації і т. ін.), ЗНАМЕ́НО́ рідше, СТЯГ уроч., КОРОГВА́ (ХОРОГВА́) (КОРУГО́В) (ХОРУГО́В) (КОРУГВА́) (ХОРУГВА́) заст. (також військовий, бойовий); ШТАНДА́РТ перев. заст. (також прапор кавалерійської частини, царської особи або глави держави); ПРАПОРЕ́ЦЬ (на флоті, сигнальний). З своїх подертих сорочок Ми прапор в темну ніч пошили І кров'ю власною скропили (О. Олесь); Над усіма наметами воєвод попіднімали знамена та корогви (І. Нечуй-Левицький); Легенький вітрець надимав полум'яний стяг (Л. Юхвід); З Чигирина в Переяслав Богдан одбуває, З бунчуками, хоругвами Московців стрічає (дума); На головній вежі, над вартівнею, маяв на вітрі особистий червоно-жовтий штандарт короля (Н. Рибак); Йосип Максимович підняв угору червоний прапорець, подаючи сигнал (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. корогва — корогва́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. корогва — КОРОГОВ, ур. прапор, стяг, знамено; ц. корогов.  Словник синонімів Караванського
3. корогва — див. хоругва  Словник церковно-обрядової термінології
4. корогва — див. прапор  Словник синонімів Вусика
5. корогва — [корогва] -ви, д. і м. -роугв'і, р. мн. -гоў  Орфоепічний словник української мови
6. корогва — -и, ж. 1》 заст.Прапор. 2》 Підрозділ у польсько-литовській армії 16-17 ст. та в козацькому війську. 3》 церк. Прикріплене до довгого держака полотнище (чи бляха) з зображенням Христа або інших святих, що його несуть під час хресного ходу. 4》 етн., заст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. корогва — КОРОГВА́, и́, ж. 1. заст. Прапор. – А корогву принесли? – Ось вона! Є! – обізвався Мажуга і, розгорнувши, підняв (М. Коцюбинський); Увiходять одна по однiй стрункi групи цехiв – кожен iз своєю корогвою ..  Словник української мови у 20 томах
8. корогва — Хоругов, загін кінноти 100 200 чоловік див. хорогва  Словник застарілих та маловживаних слів
9. корогва — (монгольське хоронґо) 1. прапор; в Україні за козацької доби були військові, гетьманські, полкові та сотенні к.; охоронялися хорунжими (генеральним, полковими, сотенними); як і значки, прикріплювались до ратищ, на вершку яких було вістря або хрест...  Універсальний словник-енциклопедія
10. корогва — Корогва́ і корого́в, -гви́; корогви́, корого́в (ж. р.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. корогва — КОРОГВА́, и́, ж. 1. заст. Прапор. — А корогву принесли? — Ось вона! Є! — обізвався Мажуга і, розгорнувши, підняв (Коцюб., II, 1955, 81); // іст. Військовий бойовий прапор. Хай заграють сурмачі; Сутим золотом засяють Корогви і пірначі (Щог.  Словник української мови в 11 томах
12. корогва — Корогва, -ви ж. 1) Знамя. Із за гори козацькі корогви видко. Дума. У запорожців на білих корогвах тілько червоні хрести, а в городових — орли і всяке малювання з золотом. К. ЧР. 328.  Словник української мови Грінченка