примучений

СТО́МЛЕНИЙ (який утомився або виражає втому), УТО́МЛЕНИЙ (ВТО́МЛЕНИЙ), НАТО́МЛЕНИЙ, ЗМО́РЕНИЙ, ЗАМО́РЕНИЙ, ПОТО́МЛЕНИЙ, ПОМО́РЕНИЙ (про всіх або багатьох); НАТРУ́ДЖЕНИЙ, СТРУ́ДЖЕНИЙ (перев. про руки, ноги); ПРИТО́МЛЕНИЙ, ПРИМУ́ЧЕНИЙ (який дещо втомився). Стомлені женці кладуть на лаву й під лаву серпи, торби (С. Васильченко); Малі озерця блискають незлісно, колише хмара втомлені громи (Л. Костенко); Гордій вернувся натомлений додому (Б. Грінченко); Вийди, коханая, працею зморена, хоч на хвилиночку в гай (пісня); Іде чумак заморений, Курою покритий (Я. Щоголів); Потомлені походом, опришки сіли під лісом спочити (В. Гжицький); Все спить, поморене денною працею (Панас Мирний); Любо впасти на зелену тінь натрудженим і наболілим тілом (М. Рильський); Притомлені косарі потяглися до кущів верболозу (І. Цюпа).

Значення в інших словниках

1. примучений — приму́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. примучений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до примучити. || примучено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який змучився.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. примучений — ПРИМУ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до приму́чити; // приму́чено, безос. пред. Примучено його на тілі (Сл. Б. Грінченка); А до того ще й тяжка вага гіркого життя тебе придавила: податками тебе примучено, важкою працею прикручено, землею-матінкою обділено!..  Словник української мови у 20 томах
4. примучений — ПРИМУ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до приму́чити; // приму́чено, безос. присудк. сл. Примучено його на тілі (Сл. Гр.); А до того ще й тяжка вага гіркого життя тебе придавила: податками тебе примучено, важкою працею прикручено...  Словник української мови в 11 томах