примучений
приму́чений
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до примучити.
|| примучено, безос. присудк. сл.
2》 у знач. прикм. Який змучився.
Великий тлумачний словник сучасної української мовиприму́чений
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до примучити.
|| примучено, безос. присудк. сл.
2》 у знач. прикм. Який змучився.
Великий тлумачний словник сучасної української мови