витончений

(приємний на вигляд) тендітний, тонкий, (про манеру поведінки) ніжний, делікатний.

Значення в інших словниках

1. витончений — ви́тончений 1 дієприкметник від: 'ви''тончити' ви́тончений 2 прикметник вишуканий; особливо досконалий  Орфографічний словник української мови
2. витончений — [витончеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. витончений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до витончити. 2》 прикм. Дуже гарний, з тонкими рисами, досконалої форми. 3》 прикм. Який відзначається особливою вишуканістю. 4》 прикм. Чудово розвинений, з гострим сприйманням. Витончений слух.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. витончений — ВИ́ТОНЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до ви́тончити. – Увесь свій талант і многолітній труд поклав [Микола Лисенко] на те, щоб знайти, зберегти перли народної творчості, обробити їх і повернути народу, повернути нам, любовно очищені й витончені (О. Довженко).  Словник української мови у 20 томах
5. витончений — див. вродливий  Словник синонімів Вусика
6. витончений — ВИ́ТОНЧЕНИЙ (перев. про тіло та його частини — приємний на вигляд завдяки гарно, чітко окресленим рисам, завершеній формі), ДОСКОНА́ЛИЙ, ТЕНДІ́ТНИЙ, НІ́ЖНИЙ, ТОНКИ́Й, ДЕЛІКА́ТНИЙ, ВИ́ТОЧЕНИЙ, ТОЧЕ́НИЙ (з чіткими контурами).  Словник синонімів української мови
7. витончений — Ви́тончений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. витончений — ВИ́ТОНЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́тончити. — Увесь свій талант і многолітній труд поклав [Микола Лисенко] на те, щоб знайти, зберегти перли народної творчості, обробити їх і повернути народу, повернути нам, любовно очищені й витончені (Довж.  Словник української мови в 11 томах